Все про банковское дело

… Хоча 7 я Директива заснована на ідеях і традиціях англосаксонської системи обліку й звітності, однак у ній допускається можливість застосування різних варіантів консолідації звітності, передбачених законами різних країн Західної Європи. Прийняття 7 й Директиви було обумовлено необхідністю уніфікації питань відбиття в обліку й звітності операцій з іноземними валютами, методів приведення показників бухгалтерського балансу, звіту про прибутки (збитках) і інших форм до єдиної валюти, строкам складання звітності, методам забезпечення порівнянності даних, стабільності прийомів і способів консолідації звітів. У цей час складання консолідованих рахунків і відповідної звітності транснаціональних корпорацій є характерною ознакою глобалізації економіки й гармонізації західноєвропейських країн. Ключовим питанням правил консолідації облікової інформації є те, які компанії підлягають включенню в консолідовані звіти. Основні положення 7 й Директиви стосуються тих компаній, які були сформовані в результаті придбання, а не об'єднання або злиття. Така організаційна модель бізнесу припускає наявність однієї головний «батьківської» («материнської») компанії й додання статусу «дочірніх» компаній іншим членам об'єднаної групи підприємств. Дочірня компанія - це та, котра контролюється іншою компанією. Подібна структура утвориться в наступних випадках: • батьківська компанія має більшість акцій із правом голосу; • батьківська компанія має право призначення членів ради директорів (якщо різні акції мають різну кількість голосів); • меншості акціонерів управляє компанією за згодою з іншими акціонерами на основі спеціальної угоди (контроль за згодою). Директива дозволяє країнам – членам ЄЕС за бажанням розширити рамки консолідованих рахунків і включати в них ті компанії, над якими батьківська компанія має «де факто контроль» (маються на увазі випадки, коли контрольована компанія не підходить ні під одне з юридичних визначень, але в дійсності управляється іншою компанією). Сюди включається концепція так званого домінуючого впливу, коли компанія, маючи меншості акцій, може проте домінувати над інший компаній. Наприклад, що домінує власник акцій має 30 % акцій, а інші акції розсіяні між дрібними акціонерами. … Далее »